Шлях укріплення слабшого – це той же шлях сильного до самовдосконалення. М. Монтессорі.
Оригінальні принципи навчання та виховання дітей розроблені на початку 20-століття практикуючим лікарем і професором антропології в Римському університеті Марією Монтессорі знову стали предметом підвищеного інтересу педагогів та лікарів. В сучасній педагогіці поширена думка, що єдина міжнародна педагогічна система італійського лікаря М. Монтессорі використовується виключно для здорових дітей. Однак Монтессорі педагогічні прийоми а також принцип «підготовленого середовища» дозволяють враховувати індивідуальні особливості здорової а також хворої дитини; вони використовуються ради дітей, чий розвиток ,часто по причині хвороби, протікає з певними проблемами. Сьогодні в Україні узаконена практика навчання дітей з проблемами в спеціалізованих закладах, орієнтованих на патологію хворої дитини. Це діти з порушеннями зору, слуху, дитячим церебральним паралічем, затримкою психічного розвитку. Плюси подібної педагогічної практики, яка дозволяє проводити навчання шляхом зусиль кваліфікованих спеціалістів на жаль ніяк не можуть компенсувати її недоліки, які спонукають до пошуку нових форм навчання дитини життю. Діти, які звикли до «тепличних» умов спеціалізованого закладу (дитячого садка, будинку дитини, інтернату) відчувають себе беззахисними за його межами. В багатьох розвинутих країнах використовується практика навчання дітей з проблемами в розвитку по системі Марії Монтессорі. Зокрема в Німеччині, починаючи з 70-х років ХХ століття в Мюнхенському дитячому центрі, створеному професором Теодором Хелльбрюгге, успішно працює Монтессорі дитячий парк а також навчальний заклад. Сьогодні там успішно проводиться Монтессорі-терапія – лікувальна педагогіка, заснована на принципах Марії Монтессорі. Будучи членом обєднання «Дошкільне виховання» Німецької Ради по освіті професор Хелльбрюгге в 1967 році вперше потрапив на заняття в Монтессорі групу і побачив там не лише здорових дітей, але й двох дітей з синдромом Дауна. Після заняття професор підійшов до педагога і запитав, як вона наважилась взяти в свою групу дітей з такими проблемами. «Для мене всі просто діти»,- відповіла педагог. Лікар запропонував своєрідну інтеграцію в Монтессорі-групах здорових і хворих дітей. У 1968 році у Мюнхені почав діяти експериментальний дитячий центр, де росли і виховувались здорові діти і діти з проблемами в розвитку. Для дітей цей експеримент виявився настільки вдалим, що неможливо вже було встановити, яка дитина має вади. Так з’явилася система Монтессорі-педагогіки, яка включає індивідуальну терапію, терапію для невеликих груп дітей, а також спільне виховання дітей з різними відхиленнями у розвитку і дітей без відхилень в дитячих садках і школах. В Мюнхені були організовані перші в світі дитячі садки і школи, в яких разом із здоровими дітьми виховувались і педагогічно запущені діти. Незалежно від цих подій з’явились педагоги (серед них найперші – Лоре Андерлік і Брігітта Шуман), які послідовно розробляли Монтессорі-терапію. При цьому вони адаптували поширений у світі Монтессорі-матеріал, щоб його могли використовувати діти з порушеннями у розвитку. Мюнхенські колеги перенесли теоретичні знання і досвід Монтессорі-терапії по багатьох країнах і континентах. Діти з Індії, Ефіопії і Німеччини та багатьох інших країн, незважаючи на різні культури і різний спосіб життя займаються з одними і тими ж схожими матеріалами, набуваючи досвіду, працюючи в тиші і знаходячи радість і задоволення. Педагоги, які займаються вихованням дітей з різними вадами, потребують свободи у своїх педагогічних діях і сміливості у запровадженні нових форм і методів роботи. Крім цього їм потрібна гнучка програма, що складається з конкретних результатів інтенсивних експериментів, відображення педагогічних, нейропсихологічних та антропологічних знань; інтенсивного залучення до культурного життя людини в широкому змісті. Педагогіка лікаря і педагога Марії Монтессорі визначила критерії щодо цих вимог. З її наукової біографії можна дізнатися, що вона була однією з перших, хто присвятив себе вивченню сучасної нейрофізіології і нейропсихології, щоб допомогти так званим важким дітям і дітям без усяких порушень. Вона також зробила свій вклад у дослідження природи трьох систем пам’яті і характерних особливостей півкуль мозку. Слід підкреслити, що Монтессорі на диво правильно визначила основні психічні здібності в їх способах дії та впливу і перетворила їх в конкретну допомогу для базисних і комплексних процесів навчання у формі об’єктивних матеріалів і педагогічних принципів. Педагог і лікар Марія Монтессорі передала наступним поколінням методику навчання, плани і передбачення, а також свободу, як таку, що притаманна дитині. При цьому абсолютно немає значення, інвалід ця дитина чині, з порушеннями чи без них, важка чи ні, сильна чи слабка. Маю надію, що ця книга допоможе багатьом дітям з вадами у розвитку а також і їх батькам, які страждають через це. Книга містить конкретні практичні рекомендації для батьків, як облаштувати Монтессорі-середовище вдома, як організувати в домашніх умовах терапевтичні вправи, забезпечити дитині відповідні умови для її розвитку. Це особливо актуально, адже більшість батьків, звертаючись за допомогою, не знають, що можна запропонувати дитині із затримкою в розвитку в домашніх умовах. А при відсутності адекватної предметної діяльності дитина починає відставати у своєму розвитку все більше і більше. На сьогоднішній день Монтессорі-терапія стає все більш актуальною в умовах звичайних Монтессорі-груп. Спільне життя і навчання здорових дітей і дітей з проблемами в розвитку, які вчаться взаємодіяти одне з одним, визнавати один одного, допомагати один одному – все це збагачує життя кожної окремо взятої дитини. На основі багаторічного досвіду роботи Монтессорі-педагогом в інтегрованій групі ще раз стверджую, що, наприклад, діти з природженою чи набутою слабкою нервовою системою в своєму загальному розвитку можуть піти далі, ніж діти, які перенесли травму через розлучення батьків, надмірну опіку чи, навпаки зневажливе ставлення до них. Так звана слабка дитина не обов’язково має неправильно розвиватися, тоді як так звана сильна – може стати недорозвиненою. Це дає нам право утримувати дітей з порушеннями і без них, «сильних» і «слабких» в одній групі. Як «сильна», так і «слабка» дитина має належати шкільному середовищу. «Неправильно розвинена дитина, - пише Монтессорі, - не відчуває потягу до свого оточення, тому їй доводиться стикатися з великими труднощами». Ми завжди намагалися і намагатимемося й надалі створювати для всіх цих дітей сприятливі умови в рамках адміністративних. Персональних і ділових можливостей, основою для яких будуть діяльність і комунікація, а також індивідуальні рішення самих дітей. Це і вийде те оточення, яке вони, за Монтессорі, змогли б полюбити та з якого могли б щось узяти. Батьки дітей з проблемами в розвитку а також здорових дітей – деякі з них на початку були негативно настроєні до подібного роду практики – в майбутньому гідно оцінили таку модель виховання. Вони усвідомили цінність спільного виховання заради правильного розвитку а також формування особистості не тільки хворих, а й здорових дітей. «Проблемні діти» бачили здоровий зразок для наслідування а також могли критично оцінити власні можливості. При цьому у здорових дітей розвивається почуття співчуття і милосердя і вони також можуть оцінити те, чим володіють – здоров’ям. Допомагаючи слабшому дитина вчиться любити тим самим виконуючи основну християнську заповідь – «полюби ближнього свого, як самого себе». «Тільки той, хто допомагає іншим, стає самостійним – і також щасливим»,- фраза професора Теодора Хелльбрюгге у передмові до відродженої, старої моделі Монтессорі-педагогіки, яка стає все більш популярною в світі і в Україні в наші дні. Книга без сумніву буде цікавою для широкого кола читачів, дефектологів і лікарів. Цікаво і те, що й для звичайних дітей в книзі пропонується багато нових розвиваючих матеріалів, які сприяють швидкому оволодінню письмом, читанням, здатні вкласти в розуміння дитини математичні поняття, знання мови, історії, природничих наук. «Один шлях для всіх»- метод, орієнтований на дитину, допомогу для її життя, для життя серед людей у Людяності, Свободі, Мирі і Спокої – чудовий метод Марії Монтессорі.
