Данилкові сповнилося уже чотири з половиною роки, він не вимовляв жодного слова, діагноз лікарів був невтішним. Коли, повні відчаю, батьки привели його у Монтессорі-групу, було таке враження, що він нічого не може і не хоче. Крім цього він не звертав ніякої уваги ні на дорослих, ні на дітей. Перше помітне зрушення виникло, коли хлопчик підійшов до Монтессорі- матеріалів. Спочатку то були просто безладні дії, відчуття. Але я добре пам’ятала Монтессорі: “...якщо у дитини не розвинена сенсорна діяльність, розуміння розвивається дуже поволі.” Дитина розвиває свій інтелект через рух. Я дала Данилкові повну свободу і незалежність у його діях. Мої спостереження за хлопчиком підказували: дитина прагне до незалежності через працю. Їй абсолютно байдуже, які знання мають інші. Вона хоче вчитися сама, набувати особистого досвіду в оточуючому її середовищі і досягати цього власними зусиллями. Результат не забарився: через два тижні Данилко вже не міг існувати без своєї роботи, діяльності. Спонтанні, тривалі і самостійні знання, а також праця виражалися у дитячій радості. Веселий сміх Данилка став нашим щоденним атрибутом. Через чотири місяці хлопчик заговорив, а ще через місяць почав вільно читати і вражати всіх своїми надзвичайними для його віку математичними здібностями. Слід зазначити, що не тільки я, вчителька, але і всі одногрупники Данилка ставилися до нього з величезним розумінням. Зрозуміти його могли лише діти, які самі з невичерпним інтересом ставилися до своєї діяльності: чи то був обраний ними самими проект про динозаврів, чи приклади на ділення, чи каліграфічне написання букв, чи приготування салату. На основі багаторічного досвіду роботи Монтессорі -педагога стверджую ,що, наприклад діти з природженою чи набутою слабкою нервовою системою в своєму загальному розвитку можуть піти далі, ніж діти, які перенесли зворушення через розлучення батьків, надмірну опіку чи навпаки через порушення сприймання або рухів. Так звана слабка дитина не обов’язково має неправильно розвиватися, тоді як так звана сильна –може стати недорозвиненою. Дитина здатна сама створювати і відтворювати свої немічні функції. Це дає нам право утримувати дітей з порушеннями і без них, “сильних” і “слабких” в одному середовищі. Відомий німецький лікар-терапевт , професор Теодор Хелльбрюгге в молодості потрапив на заняття в Монтессорі групу і побачив там не лише здорових дітей, а й таких, діагноз яких був для нього очевидним. Після заняття професор підійшов до педагога і запитав, як вона наважилась взяти в свою групу дітей з такими проблемами. “Для мене всі вони просто діти,”- відповіла педагог. Лікар запропонував своєрідну інтеграцію в Монтессорі-групах здорових і хворих дітей. Так і народилася Монтессорі-терапія, як своєрідний напрямок лікувальної педагогіки. Відомий німецький педагог Лоре Андерлік, вже багато років працює не тільки з дітьми, а й з дорослими і нещодавно створив Міжнародну асоціацію Монтессорі-терапевтів. Звичайно, Монтессорі-терапія не заміняє інші медичні впливи на дитину, але, перебуваючи на стику педагогіки і медицини в ряді випадків приносить грандіозні результати. Зміст методики в тому, щоб знайти ті” точки росту”, які не вражені хворобою і з яких може розпочатися повільне сходження до розвитку. “Неправильно розвинена дитина,- пише Монтессорі,- не відчуває потягу до свого оточення, тому що їй доводиться зустрітися з великими труднощами. Ми завжди намагалися і намагатимемось створювати для всіх цих різних дітей сприятливі умови, основою для яких будуть діяльність і комунікація, а також індивідуальні рішення самих дітей . Це вийде те оточення, яке вони, за Монтессорі, змогли б полюбити та з якого могли б щось узяти. Педагог і лікар, Марія Монтессорі передала наступним поколінням методику навчання, успіх відмінності і рішення, плани і передбачення, а також свободу, як таку, що притаманна дитині. При цьому абсолютно не має значення, інвалід ця дитина чи ні, з порушеннями чи без них, важка чи ні, сильна чи слабка. Марія Малишко, вчитель Монтессорі з 15 річним стажем роботи (міжнародний сертифікат)
